«Моя дружина і моя теща [de] ». Відома картина-двійник, на якій можна побачити як молоду жінку так і стару бабусю

Те́ща — мати дружини, жінка стосовно до чоловіка дочки, дружина тестя.

Етимологія

Українське «теща» походить від прасл. *tьsti̯a, утвореного від *tьstъ (перехід *-sti̯- у «щ» пов'язаний з явищем йотації). У деяких західнослов'янських мовах похідними від нього зовуть не тільки тещу, але й свекруху — матір чоловіка (пол. teściowa, чеськ. tchyně, але словац. svokra — цей термін вживають і щодо матері дружини).

В українській культурі

В сучасному українському суспільстві теща доволі часто виступає негативним персонажем. Слід зазначити, що така ситуація була не завжди. Так, в поемі Івана Котляревського «Енеїда» в переліку «злих» родичів теща не згадується. Більшість злих родичів у ній подано з точки зору невістки. В староствітській патріархальній родині жінка йшла в сім'ю чоловіка і родичі з боку жінки не втручались у сімейне життя подружжя. У давніх народних піснях теща ніколи не фігурує в негативному плані. До неї звертається у своїх піснях з плачами безправна у родині чоловіка дружина. «Зла теща» з'являється тільки із занепадом патріархального укладу та з початком емансипації жінки в родині і в громадському житті.


У цій статті використовується матеріал з статті Вікіпедії Теща, який випущений під Creative Commons Attribution-Share-Alike License 3.0.