Вітчи́м — це чоловік (нерідний батько) рідної матері дитини, з яким мати й дитина постійно проживають однією сім'єю. Вітчим — чоловічий синонім поняття «Мачуха».
Стосовно до вітчима син дружини іменується «пасинком» («пасинками») або «пасербом» («пасербами»), дочка — «падчеркою», «падчіркою» («падчерками») або «пасербицею» («пасербками»).
Останнє десятиліття в українському суспільстві спостерігається криза традиційного інституту сім'ї. У понад 70 % випадків подружжя, що розриває шлюб, має неповнолітніх дітей і приблизно 50 % цих осіб вступають у повторний шлюб протягом трьох років з моменту розірвання попереднього, тобто значна кількість дітей в Україні проживає у сім'ях з вітчимом, рідше з мачухою. За таких умов роль цих осіб як членів сім'ї в соціальному і юридичному сенсі важко переоцінити.
Вітчим має особливий правовий статус у сімейному праві України, що істотно відрізняється від статусу усиновлювача, опікуна та піклувальника, характеризується мінімально необхідним набором прав та обов'язків щодо пасинка, пасербки.
Згідно українського законодавства, якщо вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, пасербицею. Вітчим має право брати участь у їхньому вихованні, але це не обов'язок. Він може і не брати участі у їх вихованні, зобов'язати його до цього ніхто не може, на відміну від рідного батька, якого закон зобов'язує виховувати своїх дітей і за невиконання цього обов'язку він несе відповідальність.Законодавець потенційно визнає таких осіб однією сім'єю і закріплює за ними сімейні права та обов'язки.
Сімейне законодавство передбачає взаємні права та обов'язки щодо утримання мачухи, вітчима і падчерки, пасинка (статті 268 і 270 Сімейного Кодексу України).