9×18 мм ПМ | |
---|---|
![]() 9×18 мм ПМ | |
Тип набою: | пістолетний |
Країна-виробник: | ![]() |
Історія виробництва: | |
Конструктор: | Б. В. Сьомін |
Час створення: | 1951 |
Виготовлялось: | 1951-досі |
Характеристики | |
Справжній калібр Кулі, мм : | 9.27 |
Довжина набою, мм : | 25.00 |
Довжина гільзи, мм : | 18.10 |
Діаметр фланця гільзи, мм : | 9.95 |
Товщина фланця гільзи, мм : | 1.25 |
Діаметр шиї гільзи, мм : | 9.91 |
Діаметр основи гільзи, мм : | 9.95 |
9×18 мм ПМ, інколи — 9,2×18 мм, — пістолетний унітарний набій з гільзою без фланцю циліндричної форми, створений для заміни набою 7,62×25 мм ТТ. Створений Б. В. Сьоміним в 1951 році.
Не слід плутати радянський набій 9×18 мм з німецьким 9×18 мм Ultra, створений фірмою Geko для поліцейської зброї. Насправді ці набої, при порівнянній потужності, мають різні розміри гільзи і, головне, різний справжній калібр кулі — 9,0 мм у «Ультра» та 9,27 мм у радянського набою.
Гільза — біметалева, стандартна куля — оболонкова, зі сталевою грибоподібною серцевиною, запресованою у свинцеву сорочку (у ранніх варіантів гільза була виготовлена з латуні, а куля мала свинцеву серцевину в сталевій оболонці). Однак при влученні в метал оболонка руйнується, а серцевина через свою форму відбивається від перешкоди, тому стандартна куля набою 9×18 мм ПМ не здатна пробити бронежилет зі сталевими пластинами. Крім того існує велика небезпека рикошетів у приміщенні.
Калібр 9 мм дозволив збільшити зупиняючу дію кулі до рівня набою 7,62×25 мм ТТ при цьому дворазова різниця в дуловій енергії дозволила застосувати простішу автоматику (вільний затвор у ПМ, короткий хід ствола у ТТ). Це і стало однією з причин прийняття ПМ на озброєння замість застарілого ТТ.
Розміри набою згідно міжнародного стандарту C.I.P. :
Бронебійний набій 9×18 мм ПБМ (Індекс ГРАУ — 7Н25) розроблений в Тульському КБП для використання в стрілецькій зброї під звичайний набій 9×18 мм ПМ. Виробляється на Тульському патронному заводі. Маса набою — 7,4 г; маса кулі — 3,7 г; початкова швидкість — 519 м/с.
Нова напівоболонкова куля має оживальну форму, між серцевиною зі сталі з твердістю понад 60 одиниць HRC і оболонкою знаходиться алюмінієва сорочка. В результаті проведених поліпшень нова куля отримала приріст кінетичної енергії в півтора рази (418 Дж проти 273 Дж у штатної кулі 9 мм ПМ на дальності 10 м), а імпульс відбою зріс всього на 4%. Об'єм тимчасово пульсуючої порожнини (один із головних показників вражаючої здатності кулі) збільшився в 3 рази відносно 9 мм ПМ і в 1,4 рази — відносно 9 мм ПММ.
Нова куля пробиває бронепластину завтовшки 5 мм сталі Ст3 на відстані 10 м, броню завтовшки 2,4 мм і кевларовий підшарок на відстані 11 м, а на відстані 30 метрів — штатний бронежилет правоохоронних органів 6Б5-12 (1,25 мм титану і 30 шарів кевларової тканини), при цьому енергії, що залишиться, вистачає на поглиблення в желатиновий блок (приблизно відповідний по щільності тканин людського тіла).
Набій 9×18 мм ПММ (57-Н-181см, Індекс ГРАУ — 7Н16) є модернізацією набою 9×18 мм ПМ в напрямку підвищення пробивної здатності кулі.
В набої на 30% збільшено пороховий заряд і застосована нова куля у формі усіченого конуса. В результаті підвищилася початкова швидкість кулі (до 410–435 м/с), її кінетична енергія (485–505 Дж) і, як наслідок, пробивна, зупиняюча і забійна дія, а завдяки новій формі кулі знизилася ймовірність рикошетів. На відстані до 20 метрів куля набою ПММ пробиває 3 мм сталі Ст3, на відстані до 10 метрів — армійський бронежилет Ж-81.
Як і решта набоїв підвищеної потужності, цей набій придатний для використання лише у спеціальній зброї з посиленою конструкцією (пістолетах ПММ і ОЦ-27, пістолетах-кулеметах ПП-9 «Клин» і ПП-19 «Бізон»).
Набої 7,62×25 мм ТТ і 9×18 мм ПМ.
Гільзи патронів 9 × 19 мм Люгер, 9 × 18 мм ПМ і 9 × 17 мм Kurz (зліва направо).
Патрони 9 × 18 мм ПМ: виробництва 1969 (з покритою мідним сплавом гільзою) і сучасний 2008 року випуску (зі сталевою лакованої гільзою).
Гільза патрона 9 × 18 мм ПМ.
|
|
|